Спільна справа для нашої перемоги

Отець Олександр Більський – парох Парафії Мучеників Макавейських Української Греко-Католицької Церкви м. Берислав.

“З приходом окупаційних військ на територію м.Берислав та всієї нашої громади, незважаючи на тяжку ситуацію, наша благодійна кухня-їдальня «П’ять хлібів і дві риби» не припиняла працювати. Завдяки нашим кухарям: Віті Тодоріце, Галині Хотинській та всім помічникам по кухні, парафіянам нашого храму, волонтерам та жертводавцям за весь час війни, яка прийшла на нашу землю, приготовано та роздано майже 54 000 благодійних обідів.

За період перебування нашої малої Батьківщини під окупацією російських військ ми щодня готували по 120-130 обідів, забезпечуючи харчуванням вимушено переміщених осіб, які внаслідок воєнних дій змуш ені були покинути свої домівки, всім соціально незахищеним категоріям людей, зокрема тим, які втратили роботу, тим, які не мають можливості самостійно приготувати їжу. Я завжди захоплювався тим, як ці дивовижні жінки невтомно працюють, готуючи щодня такі об’єми страв для наших потребуючих. За їхніми руками не встигаєш слідкувати – так вправно і швидко вони все роблять. Захоплююся їхньою винятковою самовідданістю – одна із жінок, яка працює на нашій кухні, маючи можливість виїхати на безпечну територію, вивезла дітей, а сама залишилася, щоб готувати, бо не могла залишити голодними тих, які щодня приходять до нас, просячи хліба; друга кухарка також могла виїхати, але залишилася, незважаючи на те, що має дитину з інвалідністю першої групи. Коли я запитав, чи не хочуть вони виїхати в безпечне місце, одна з них відповіла мені: «Як я потім зможу тим людям подивитися в очі?».

Лежачим хворим, особам з інвалідністю, людям похилого віку, і тим, які не можуть вийти з дому, адресно доставлялись та доставляються гарячі обіди нашим волонтером Сергієм Курпієвим. Він пристосував свій велосипед для перевезення вантажів – і кожного дня возить їм страви з нашої кухні, в будь-яку погоду, незважаючи на окупацію, яка була, а тепер на загрозу обстрілів з лівобережжя.

Не залишалися осторонь і звичайні жителі міста, які приносили продукти харчування, овочі, консервацію для приготування їжі нужденним, жертводавці, які перераховують кошти для потреб нашої кухні-їдальні та привозять продукти. Завдяки їм на наших столах не бракує хліба-солі.

Від початку війни, не маючи змоги бути присутнім на наших парафіях, я робив все, щоб під час окупації передавати все необхідне, що потребуватимуть вірні жителі м. Берислав та громади.

У листопаді 2022 року, після деокупації громади, ми продовжуємо допомагати потребуючим людям. На сьогоднішній день роздано близько 15 000 продуктових наборів для жителів міста та ближніх сіл — с. Новоберислав, с. Шляхове, с.Зміївка, с. Томарине, с. Урожайне, с. Раківка, с. Веселе, смт.Козацьке. Окрім того надаються гігієнічні набори та побутова хімія, одяг та взуття за сезоном, лікарські засоби, дитяче харчування, дитячі гігієнічні засоби. Також роздано 2000 ковдр для малозабезпечених сімей з дітьми, людей похилого віку, маломобільним людям.

Парафією Мучеників Макавейських Української Греко-Католицької Церкви передано генератори для комунальних потреб сіл громади.

Не забуваємо ми і про наших діток. Спеціально для них була зроблена акція на Святого Миколая. На жаль, цього року це свято пронизане біллю, тривогою, страхом, але віра в диво залишається в маленьких серцях наших дітей. Але ми змогли передати їм подарунки з солодощами, а їх батькам продуктові та гігієнічні набори, побутову хімію.

До наших дверей щоденно приходять десятки, а то й сотні людей, за допомогою: духовною, матеріальною чи просто за підтримкою.

За час війни ми навчилися бути жертовними і великодушними, навчилися цінувати свою державу і боротися за неї, навчилися бути учасниками однієї великої спільної справи і цій справі віддавати наш час, нашу працю і те, що ми маємо.

Кожен із нас сьогодні здає екзамен на людяність, на справжність та не рідко замислюється над тим, що означає бути українцем, бути патріотом, бути захисником, бути небайдужим…

Завдячуючи Богові, нашим небайдужим бериславцям, особливо я говорю про тих людей, які весь час були і залишаються при нашій парафії, тільки спільними зусиллями ми маємо можливість допомагати.

Нам випало жити у вирішальний час. Саме тепер кожен із нас робить дуже важливу справу на своєму місці. І всі ми творимо спільну справу для нашої перемоги.