

22
Грудень
2021
Охорона праці — це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на збереження життя, здоров’я і працездатності людини у процесі трудової діяльності (ч. 1 ст. 1 Закону про охорону праці).
Закон про охорону праці умовно можна поділити на три пункти:
1) основні положення з реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя та здоров’я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні та здорові умови праці;
2) відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;
3) закон установлює єдиний порядок організації ОП в Україні.
Дія Закону про охорону праці поширюється на всіх роботодавців (як юридичних, так і фізичних осіб) і всіх працівників.
А от відносини, пов’язані з виконанням робіт за договором підряду або договором про надання послуг, не регулюються КЗпП і не підпадають під дію Закону про охорону праці. Тому вимоги з питань ОП у межах підприємства і на робочих місцях, де виконуватимуться такі роботи, визначають у відповідних договорах за згодою сторін. Про це йдеться в листі Держпраці від 31.03.2016 р. № 3684/2/12-ДП-16.
Крім Закону про охорону праці, система нормативних актів у сфері ОП уключає безліч інших документів: КЗпП, Закон № 1105, нормативно-правові акти КМУ, Держгірпромнагляду, Держпраці* та інших органів, що здійснюють державний нагляд за ОП, а також локальні акти підприємства.
* Нагадаємо: згідно з розпорядженням КМУ від 30.09.2015 р. № 1021-р Держгірпромнагляд було ліквідовано з передачею його повноважень Держпраці.
Не «загубитися» у морі «працеохоронної» нормативки допоможе Покажчик нормативно-правових актів з питань охорони праці. Остання редакція цього Покажчика станом на 15.07.2015 р. затверджена наказом Держгірпромнагляду від 21.07.2015 р. № 41. У ньому перелічено близько 800 документів з питань ОП, прийнятих різноманітними відомствами.
Як бачите, перелік документів, на які слід орієнтуватися керівникам підприємств і фахівцям відділу ОП при аналізі стану робочих місць та обладнання на відповідність безпечним умовам праці, розробці посадових інструкцій та інструкцій з ОП, досить великий. Спробуємо зорієнтуватися в цьому розмаїтті нормативно-правових актів. І перш за все, виокремимо з них основні обов’язки роботодавців і працівників у сфері ОП.
Роботодавець зобов’язаний…
Статтею 153 КЗпП передбачено, що на всіх підприємствах, в установах та організаціях мають бути створені безпечні та нешкідливі умови праці. Хто їх повинен забезпечити? Звичайно ж, роботодавець. Але подробиць із цього приводу КЗпП не розголошує. Це прерогатива іншого документа — Закону про охорону праці. Статтею 13 цього Закону встановлено обов’язки роботодавця щодо організації та функціонування системи ОП на підприємстві. Розглянемо їх.
Так, роботодавець зобов’язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці згідно з нормативно-правовими актами, а також забезпечити дотримання вимог законодавства щодо прав працівників у сфері ОП. З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління ОП, а саме:
— створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань ОП, затверджує інструкції про їх обов’язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх додержання;
— розробляє за участю сторін колективного договору і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня ОП;
— забезпечує виконання необхідних профілактичних заходів відповідно до обставин, що змінюються;
— впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з ОП тощо;
— забезпечує належне утримання будівель і споруд, виробничого обладнання та устаткування, моніторинг за їх технічним станом;
— забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, та здійснення профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин;
— організовує проведення аудиту ОП, лабораторних досліджень умов праці, оцінку технічного стану виробничого обладнання та устаткування, атестацій робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з ОП в порядку і строки, що визначаються законодавством, та за їх підсумками вживає заходів до усунення небезпечних і шкідливих для здоров’я виробничих факторів;
— розробляє і затверджує положення, інструкції, інші акти з ОП, що діють у межах підприємства та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до нормативно-правових актів з ОП, безоплатно забезпечує працівників нормативно-правовими актами та актами підприємства з ОП;
— здійснює контроль за додержанням працівниками технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог з ОП;
— організовує пропаганду безпечних методів праці та співпрацю з працівниками у галузі ОП;
— вживає термінових заходів для допомоги потерпілим, залучає за необхідності професійні аварійно-рятувальні формування у разі виникненні на підприємстві аварій та нещасних випадків.
Не завжди роботодавець у змозі впоратися з повним усуненням небезпечних і шкідливих для здоров’я умов праці. У такому разі йому потрібно повідомити про це відповідний орган державного нагляду за ОП. При цьому роботодавець може звернутися до зазначеного органу з клопотанням про встановлення необхідного строку для виконання заходів щодо приведення умов праці на конкретному виробництві або робочому місці до нормативних вимог.
Відповідний орган державного нагляду за ОП розглядає клопотання роботодавця, проводить у разі потреби експертизу запланованих заходів і визначає їх достатність. За наявності підстав він може, як виняток, прийняти рішення про встановлення іншого строку застосування вимог нормативних актів ОП.
При цьому роботодавець зобов’язаний невідкладно повідомити зацікавлених працівників про рішення зазначеного органу державного нагляду за ОП (ст. 29 Закону про охорону праці).
Фінансування ОП здійснює роботодавець. При цьому витрати на ОП повинні становити не менше 0,5 % від фонду оплати праці за попередній рік
Ця умова стосується всіх підприємств, незалежно від форм власності, і фізичних осіб, які використовують найману працю (ст. 19 Закону про охорону праці).
На підприємствах, в установах, організаціях, що утримуються за рахунок бюджетних коштів, витрати на ОП установлюють у колективному договорі з урахуванням фінансових можливостей таких роботодавців.
Майте на увазі: роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення вимог законодавства про ОП.
Працівники зобов’язані…
Щоб «працеохоронний механізм» працював без збоїв, дотримуватися законодавчих вимог з питань ОП зобов’язані не тільки роботодавці, а й працівники. Так, відповідно до ст. 14 Закону про охорону праці до обов’язків працівників входить:
— дбати про особисту безпеку і здоров’я, а також про безпеку і здоров’я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства;
— знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з ОП, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту;
— проходити у встановленому законодавством порядку попередні та періодичні медичні огляди.
Працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Таким чином, тільки взаємне дотримання роботодавцем і працівником правил з ОП може максимально забезпечити безпечні умови праці для працюючих осіб.
Гарантії прав працівників на охорону праці
Перш за все пам’ятайте:
умови трудового договору не можуть містити положень, що суперечать законам та іншим нормативно-правовим актам з ОП
Також візьміть до уваги нижченаведені права працівників.
Права працівників на ОП під час укладення трудового договору:
— умови праці;
— наявність на його робочому місці ще не усунених небезпечних і шкідливих виробничих факторів, а також про можливі наслідки їх дії на здоров’я;
— права працівника на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору.
«Працеохоронні» права та гарантії під час виконання працівниками трудових функцій:
Факт наявності такої ситуації в разі необхідності підтверджується фахівцями з ОП підприємства за участі представника профспілки, членом якої є працівник, або уповноваженої працівниками особи з питань ОП (якщо профспілка на підприємстві не створювалася), а також страхового експерта з ОП.
За період простою з цих причин не з вини працівника за ним зберігається середній заробіток (ч. 3 ст. 6 Закону про охорону праці)
— оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення;
— скорочену тривалість робочого часу;
— додаткову оплачувану відпустку;
— пільгову пенсію;
— оплату праці в підвищеному розмірі;
— інші пільги та компенсації, що надаються в порядку, установленому законодавством.
Крім того, за працівниками, які втратили працездатність у зв’язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, зберігають місце роботи (посаду) і середню заробітну плату на весь період до відновлення працездатності або до встановлення стійкої втрати професійної працездатності.
У разі неможливості виконання потерпілим попередньої роботи здійснюються його навчання та перекваліфікація, а також працевлаштування згідно з медичними рекомендаціями.
Роботодавець може за свої кошти додатково встановлювати колективним або трудовим договором пільги та компенсації, не передбачені законодавством
До учнів і студентів, які проходять трудове і професійне навчання (виробничу практику) на підприємствах під керівництвом їх персоналу, застосовується законодавство про ОП в тому самому порядку, як і до працівників підприємства.
Якщо протягом дії трудового договору змінюються виробничі умови і розміри пільг та компенсацій, у тому числі тих, які надаються додатково, роботодавець повинен письмово повідомити про це працівника не пізніше ніж за 2 місяці до настання таких змін.
Далі розглянемо особливості ОП окремих категорій працівників.
Охорона праці окремих категорій працівників
Окремі категорії працівників перебувають під особливою опікою законодавства, яке передбачає для них додаткові «працеохоронні» права та гарантії.
Охороняємо працю жінок
З особливою ретельністю законодавство опікується працею жінок. Для них установлено такі додаткові права та гарантії:
Пам’ятайте:
ця заборона поширюється на прийняття жінок на таку роботу як на повний, так і на неповний робочий день
Водночас ця норма має наразі декларативний характер, оскільки насправді постановою КМУ від 27.03.96 р. № 381 було затверджено тільки поетапне обмеження використання праці жінок у нічний час. При цьому дія зазначеного документа обмежена 1996 — 1998 роками.
Проте пам’ятайте: вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 3 років, забороняється залучати до роботи в нічний час уже без жодних винятків (ст. 55 і 176 КЗпП).
Жінки, які мають дітей віком до 3 років, у разі неможливості виконання попередньої роботи також мають право на легшу роботу зі збереженням середнього заробітку до досягнення дитиною 3-річного віку (ст. 178 КЗпП).
Якщо заробіток вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 3 років, на легшій роботі вище, їм виплачують фактичний заробіток
Охороняємо працю неповнолітніх
Неповнолітньою вважається дитина віком від 14 до 18 років (ст. 6 Сімейного кодексу України від 10.01.2002 р. № 2947-ІІІ).
Виняток із загального правила згідно з п.п. 2.3 зазначеного наказу становлять неповнолітні, які навчаються у професійних навчальних закладах і проходять на таких роботах виробничу практику (виробниче навчання). У цих випадках вони можуть перебувати на робочих місцях із шкідливими та небезпечними умовами праці, але не більше 4 годин і за умови суворого дотримання чинних санітарних норм та правил, а також норм і правил з ОП.
— заборонено призначати неповнолітніх на роботи, пов’язані виключно з підійманням, утриманням або переміщенням важких речей;
— до тривалої роботи з підіймання та переміщення важких речей не допускаються неповнолітні особи до 15 років;
— до роботи, що потребує підіймання та переміщення важких речей, допускаються неповнолітні особи, які не мають медичних протипоказань. Це повинно бути підтверджено відповідним медичним свідоцтвом;
— робота неповнолітніх осіб з вантажами не повинна перевищувати 1/3 установленої для такої категорії працівників тривалості робочого часу.
— віком від 16 до 18 років — 36 годин на тиждень;
— віком від 15 до 16 років (учні віком від 14 до 15 років, які працюють у період канікул) — 24 години на тиждень.
Тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини максимальної тривалості робочого часу, передбаченої для осіб відповідного віку.
Охороняємо працю інвалідів
Ще однією категорією працівників, якій надаються додаткові гарантії, є інваліди.
Висновки
Бериславське відділення управління
виконавчої дирекції Фонду соціального
страхування України в Херсонській області